Урохолум — надійний супутник при хронічному пієлонефриті!

У нашій статті ми розглянемо питання, що стосуються лікування пієлонефриту: як проявляється це захворювання, як його діагностують, як уберегтися від нього, і які наслідки для організму воно має.

Пієлонефрит — це запальний процес, який порушує функції і структуру нирок. На сьогоднішній день він складає 65-70% в структурі запальних захворювань сечостатевої системи поряд з такими хворобами як простатит, гломерулонефрит і ниркова недостатність. Давайте розглянемо причини виникнення цього захворювання.

В момент, коли мікроби потрапляють в нирки, чи то з притоком крові, чи то піднімаючись по сечоводу з нижче розташованих органів сечостатевої системи, в них починається інфекційно-запальний процес. У зв'язку з цим, причиною пієлонефриту може виступати стафілокок, кишкова паличка, протей, синьогнійна паличка та інші мікроорганізми. Часто пієлонефрит виникає у пацієнтів, у яких діагностували будь-які хронічні захворювання, цукровий діабет, знижену резистентність організму. Як правило, гострий пієлонефрит переростає в хронічну форму. Основні причини такого переходу наступні:

  • Пізнє діагностування порушень відтоку сечі (міхурово-сечовідні рефлюкси, сечокам'яна хвороба, аденома передміхурової залози, стриктури сечових шляхів, нефроптоз та ін.)
  • Короткочасне і неправильне лікування гострої форми пієлонефриту, а також відсутність постійного диспансерного спостереження за пацієнтом, який перехворів гострим пієлонефритом.
  • У проміжній тканині нирки утворюються форми бактерій, які можуть протягом тривалого часу перебувати в неактивному стані, але при зниженні опірності імунних функцій організму, вони здатні викликати загострення захворювання.
  • Будь-яке захворювання, яке перейшло в хронічну форму, здатне ослабити організм, тому воно є незмінним джерелом інфікування нирок (ожиріння, цукровий діабет, тонзиліт, хвороби шлунково-кишкового тракту та ін.).
  • Імунодефіцитний стан організму.

Сечостатева система жінок побудована таким чином, що сечовипускний канал у них коротший, ніж у чоловіків. Виходячи з цього, мікроорганізмам простіше дістатися до сечового міхура і нирок представниць прекрасної статі, у зв'язку з цим, пієлонефрит вважають більш жіночим захворюванням. Групу ризику поповнюють пацієнти з нападами ниркових кольок і сечокам'яною хворобою, а також жінки у віці від 18 до 30 років, у яких початок статевого життя, вагітність і пологи можуть стати причинами запальних процесів.

Диференціацію діагнозу слід довірити досвідченому лікарю, так як симптоми хронічного пієлонефриту схожі з гломерулонефритом і поперековим остеохондрозом. Але і Вам не слід втрачати пильності і знати основні симптоми прояву цього захворювання:

  • найчастіше однобічний притуплений біль (на відміну від остеохондрозу) на стороні ураженої нирки;
  • у 20% хворих запалення супроводжується підвищенням температури тіла;
  • нудота і часті позиви до блювання;
  • слабкість;
  • на пізніх стадіях захворювання можлива наявність у роті присмаку ацетону;
  • ламкість волосся, зміна і сухість шкірних покривів.

Діагностика:

  • Проводиться за допомогою посіву сечі на мікрофлору та чутливість до антибіотиків. Таким способом визначають збудника інфекції та його кількість (КУО / мл);
  • Біохімічний та загальний аналіз крові;
  • За допомогою ПЛР (полімеразно-ланцюгової реакції) визначається наявність внутрішньоклітинних збудників інфекції, таких як хламідії, мікоплазми, уреаплазми та ін;
  • Якщо у пацієнта підозрюють наявність інфекції вірусного або грибкового походження, то неодмінно проводять визначення специфічних антитіл у крові;
  • Підвищення рівня бактерій і лейкоцитів в загальному аналізі сечі, не може давати упевненості в запаленні органів сечовивідної системи;

Якщо все ж таки лікарем був встановлений діагноз «пієлонефрит», незалежно від стадії і ступеня захворювання, Вам буде призначено певне лікування. Терапія при гострому та хронічному пієлонефриті відрізняється тривалістю і трудомісткістю.

Програма лікування хронічного пієлонефриту:

  • Режим дня.
  • Лікувальне харчування.
  • Лікування хронічної ниркової недостатності (ХНН).
  • Етіологічне лікування, що полягає в антибактеріальній терапії та відновленні відтоку сечі.
  • Застосування нестероїдних протизапальних засобів(ібупрофен і інші).
  • Функціональна пасивна гімнастика нирок.
  • Фітотерапія.
  • Фізіотерапевтичне лікування.
  • Лікування симптомів захворювання.
  • Планове протирецидивне лікування.
  • Поліпшення ниркового кровотоку.
  • Підвищення рівня загальної реактивності організму та імуномодулююча терапія.
  • Санаторно-курортне лікування.

Для комплексного лікування пієлонефриту застосовують рослинний препарат Урохолум. Ефірні олії, які входять до складу Урохолуму, мають протизапальну, діуретичну, бактерицидну, жовчогінну дію, а також сприяють поліпшенню кровопостачання печінки та нирок ,нормалізують тонус гладкої мускулатури верхніх сечовивідних шляхів і жовчного міхура. Препарат призначають при лікуванні гострих і хронічних форм захворювань нирок і сечового міхура (пієлонефрит, нефрит, нефроз, сольові діатези, цистит, пієлоцистит); гострих і підгострих калькульозних пієлонефритів і холециститів; сечокам'яній, нирковокам’яній та жовчнокам'яній хворобах, а також дискінезії жовчовивідних шляхів.

Нормалізація процесу відтоку сечі є досить ефективною профілактикою пієлонефриту. Для досягнення цього результату, при відсутності протипоказань, необхідно збільшити добовий обсяг некалорійної рідини до 2 л. Фізіологи стверджують, що норма вживання рідини на 1 кг маси тіла для здорової людини становить 25 мл, за умови своєчасного спорожнення сечового міхура з інтервалом в 3-4 години.

Для профілактики циститу, уретриту та пієлонефриту важливо дотримуватися особистої гігієни.

Наступним етапом профілактики пієлонефриту є загальне зміцнення захисних функцій імунітету, якого можна досягти регулярним загартовуванням, заняттям спортом, вживанням свіжих овочів і фруктів.

Своєчасне лікування хронічних захворювань, інфекцій, а також виключення регулярного вживання нестероїдних препаратів ,допоможе уникнути загострення хронічного пієлонефриту, яке, як правило, трапляється двічі на рік: навесні та восени. За великим рахунком, це можна пояснити сезонним ослабленням імунітету. В якості профілактики, для отримання сечогінної, антисептичної та протизапальної дії, доцільно застосування комплексного рослинного препарату Урохолум курсами по 3 тижні два рази на рік.

Повернутися назад